Децентралізована генерація як можливість зміцнення та оновлення української енергосистеми

Енергетичний сектор України завжди був сферою політичного та економічного інтересу російської федерації.  Тому під час повномасштабного вторгнення став однією з головних цілей  та мішеней агресора. Українська енергетична система зазнала безпрецедентних руйнувань, аналогів яких немає у світі. 

Чому українська енергосистема настільки вразлива?

Об’єднана енергетична система України будувалася як централізована з великими вузловими електростанціями та системою передачі електричної енергії з лініями високих класів напруг. Така конфігурація є вразливою до ворожих атак. Адже практично не можливо забезпечити захист великих електростанцій (особливо, ТЕС і ТЕЦ), і руйнування цих об»єктів призводить до знеструмлення великої кількості споживачів.

Якою ж була структура енергогенерації до початку повномасштабного вторгнення?

• Атомні електростанції (АЕС): АЕС забезпечували близько 50-55% усієї електроенергії в Україні. Найбільші АЕС: Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська.

• Теплові електростанції (ТЕС): Забезпечували приблизно 30-35% електроенергії. Вони працювали на вугіллі, природному газі або мазуті.

• Гідроелектростанції (ГЕС): Вкладали близько 6-8% електроенергії, з найбільшими ГЕС на річках Дніпро та Дністер.

• Відновлювані джерела енергії (ВДЕ): Участь ВДЕ (вітрові, сонячні, біоенергетичні) зростала, але до війни вони складали близько 10% у загальному енергобалансі.

Якщо протягом 2022-2023 років ворожі атаки були спрямовані, в основному, на руйнування енергетичної інфраструктури, яку вдалося відновити чи замінити, то починаючи з 22 березня 2024 р. почалися значні руйнування об»єктів генерації. Так, станом на сьогодні пошкоджено і втрачено більшість тепло- та гідрогенерації. Запорізька, Луганська та Вуглегірська ТЕС були окуповані ще в 2022 році, повністю зруйнована Каховська ГЕС. Зраз доступна потужність теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей становить менш ніж 20 відсотків від їх потужності до початку повномасштабної збройної агресії, а частка доступної потужності гідроелектростанцій та гідроакумулюючих електростанцій скоротилася на 50 відсотків. Варто зазначити, що в наслідок окупації було втрачену Запорізьку АЕС, потужність  якої складає 6000 МВт, що складає 43% від загальної встановленої потужності атомної енергетики України. До широкомасштабного військового вторгнення росії в Україну станція забезпечувала близько 25% виробництва електроенергії в Україні. 

Чому атомної енергетики не достатньо?

Споживання електроенергії протягом дня не є рівномірним. 
Розглянемо більш детально типовий денний графік до війни та джерела електроенергії.

1. Нічний час (00:00 - 06:00)

• Низьке споживання електроенергії: У цей період споживання електроенергії є найнижчим.

• Основні джерела: АЕС працюють на постійному рівні (базове навантаження), ТЕС можуть працювати на зниженій потужності, а ГЕС зазвичай не використовуються інтенсивно.

• ВДЕ: Вітрові електростанції можуть давати деяку частину енергії, залежно від вітру, сонячні електростанції не працюють через відсутність сонця.

2. Ранок (06:00 - 10:00)

• Збільшення споживання: Люди починають свій день, що призводить до збільшення споживання електроенергії.

• Основні джерела: АЕС і ТЕС працюють інтенсивніше, ГЕС можуть використовуватися для покриття пікового попиту.

• ВДЕ: Сонячні електростанції починають працювати, збільшуючи свою частку в енергобалансі.

3. Денний час (10:00 - 17:00)

• Пік денного споживання: Споживання електроенергії досягає піку, особливо в промисловості та бізнес-сегменті.

• Основні джерела: АЕС працюють на максимумі своїх можливостей, ТЕС і ГЕС також забезпечують значні обсяги енергії для покриття попиту.

• ВДЕ: Сонячні електростанції забезпечують значну частку електроенергії в енергобалансі, вітрові електростанції можуть також бути важливим джерелом, залежно від погодних умов.

4. Вечір (17:00 - 22:00)

• Другий пік споживання: Люди повертаються додому, включають побутову техніку, освітлення та інше.

• Основні джерела: АЕС і ТЕС продовжують працювати на високому рівні, ГЕС часто використовуються для балансування пікового навантаження.

• ВДЕ: Сонячні електростанції поступово знижують продуктивність до заходу сонця, вітрові електростанції можуть ще працювати, якщо є вітер.

5. Ніч (22:00 - 00:00)

• Зниження споживання: Після вечірнього піку споживання поступово знижується.

• Основні джерела: АЕС продовжують працювати на постійному рівні, ТЕС і ГЕС можуть знижувати свою потужність.

• ВДЕ: Сонячні електростанції не працюють, вітрові електростанції можуть продовжувати виробництво залежно від умов.

З початку війни обсяг споживання електричної енергії за різними даними  зменшився на 25-35%, проте перекриття ранкових та вечірніх піків споживання можна забезпечити лише завдяки високоманевровій генерації. Цю функцію виконували ТЕС, ТЕЦ і ГЕС, левова частка яких окупована чи зруйнована.

Як уже зазначалося вище, основним паливом для ТЕС і ТЕЦ було вугілля. Вугілля вважається "брудним" джерелом енергії, яке негативно впливає на довкілля та здоров»я людей. Саме тому Європа активно відмовляється від вугільної генерації в рамках боротьби з кліматичними змінами та з метою декарбонізації енергетики. Основні кроки включають поступову заміну вугільних електростанцій на чистіші джерела енергії, такі як вітрові, сонячні та атомні електростанції. Деякі країни вже визначили конкретні терміни відмови від вугілля: Франція завершила цей процес у 2022 році, Велика Британія планує закрити всі вугільні станції до 2025 року, Німеччина — до 2038 року, а Греція та Угорщина — до 2030 року. Цей процес підтримується як законодавчими зобов'язаннями в рамках Паризької угоди, так і "Європейською зеленою угодою"​. Очевидно, що на відновлення вугільної генерації в Україні залучити європейські грантові кошти не можливо.

Крім того, якщо для короткотермінового відновлення (тимчасових ремонтів, відновлення пошкоджених ліній електропередачі та підстанцій, а також введення в експлуатацію мобільних або резервних джерел енергії) потрібно 1-2 роки, то для відновлення ТЕС і ТЕЦ потрібно до п»яти років. Якщо ж мова іде про енергомодернізацію та будівництво нових генеруючих потужностей, то для цього потрібно десять років і більше.

Чому нас не може врятувати імпорт електроенергії?

Процес інтеграції української енергосистеми в ENTSO-E (Європейську енергосистему) розпочався задовго до війни. Це було частиною стратегії України на шляху до енергетичної незалежності від Росії та Білорусі. Перед синхронізацією, в лютому 2022 року, Україна перейшла на так званий «острівний режим», коли енергосистема країни працювала ізольовано від Росії та Білорусі. Це був тестовий період для перевірки готовності до повної синхронізації з ENTSO-E. Через повномасштабне вторгнення росії в 24 лютого 2022 року, Україна та Молдова, яка також брала участь у процесі синхронізації, звернулися до ENTSO-E з проханням про термінову синхронізацію з європейською енергосистемою. У березні 2022 року, попри воєнні дії, Україна успішно синхронізувалася з ENTSO-E у надзвичайно стислі терміни. Це стало надзвичайно важливим кроком для енергетичної незалежності України. Ми отримали незалежність від російської та білоруської енергосистем та можливість експортувати та імпортувати електроенергію до Європи. Проте, станом на липень 2024 року, за слова ми прем»єр-міністра України Дмитра Шмигаля, максимальна технічна можливість імпорту електроенергії до України складає 1,7 гігавата, у той час, коли втрати потужностей внаслідок російських атак складають 8 гігаватів. 

Зважаючи на те, що відновити швидко старі маневрові потужності не можливо, імпорту не достатньо, а також – зобов»язання перед Європейським союзом щодо «зеленого переходу», розподілена генерація є найкращим рішенням.

Що таке децентралізована генерація?

Децентралізована генерація передбачає виробництво енергії на невеликих об’єктах, розташованих поблизу споживачів, що дозволяє зменшити втрати при транспортуванні та підвищити надійність енергопостачання.

Основною перевагою розподіленої генерації є будівництво та/або розміщення нових генеруючих потужностей на великій кількості майданчиків, які підключаються до розподільних мережПри цьому ураження великої кількості відносно малопотужних електростанцій та установок зберігання енергії є значно складнішим завданням, ніж знищення відносно обмеженої кількості теплових електростанцій та гідроелектростанцій значної потужності, що дасть змогу мінімізувати втрати потужності в об’єднаній енергетичній системі України. За словами Володимира Кудрицького, екс-очільника НЕК «Укренерго», «єдиний спосіб побудувати сталу, більш безпечну, більш стійку до ворожих атак енергосистему - замість однієї електростанції в 1000 МВт збудувати 200 станцій потужністю 5 МВт. Тобто, децентралізація має відбуватися саме на рівні генерації. Причому, її балансувального сегменту - генерації, яка традиційно, протягом десятиліть забезпечувала маневреність української енергосистеми, її спроможність виробляти стільки електрики, скільки потрібно споживачеві в той чи інший момент».

Окрім підвищення стійкості до ракетних ударів, децентралізована генерація сприятиме зростанню частки чистих джерел енергії в енергетичному балансі країни, що, в свою чергу, сприятиме залученню фінансування та технологій з Європи та Сполучених Штатів. При чому, насамперед, приватних інвестицій, у тому числі, через створення державно-приватних партнерства. Велика  кількість суб»єктів на ринку сприятиме формуванню конкуренції, а значить – спільних «правил гри» з Європою, кращої якості та цін. Залучення інвестицій – означає також створення нових робочих місць та розвиток громад. Власне, роль громад у даному процесі повинна бути ключовою. Адже уся модель побудови системи розподіленої генерації  повинна базуватися на потребах конкретної громади. Тому централізованим способом побудувати розподілену генерацію не можливо, держава лише повинна створити спільні «правила гри» та здійснювати контроль за їх дотриманням.

Система з розподіленою генерацією має відповідати ряду технічних, економічних та організаційних вимог, а саме: 

• забезпечення можливості гарантованого електропостачання об’єктів критичної інфраструктури, а також електропостачання якомога більшої кількості інших споживачів, розташованих на відповідній території, у разі виникнення системної аварії в об’єднаній енергетичній системі України із знеструмленням основних регіональних джерел потужності — підстанцій системи передачі та вузлових електростанцій (технічні вимоги); 

• забезпечення прийнятної конкурентної ціни електричної енергії для споживачів (економічні вимоги); 

• функціонування в умовах діючої моделі конкурентного ринку електричної енергії (загальних норм та правил, передбачених законодавством) з урахуванням запланованих змін в рамках приведення законодавства України щодо ринку електричної енергії у відповідність з вимогами законодавства ЄС (організаційні вимоги). 

А як в Європі з децентралізованою генерацією?

Децентралізована генерація енергії в Європі є важливою складовою сучасної енергетичної політики та стратегії переходу до стійкої енергетики. За даними Української асоціації відновлюваної енергетики, в країнах ЄС розподілена генерація виробляє в середньому близько 10% від загального обсягу виробництва електроенергії, найвищий показник – у Данії 50%. У США експлуатується понад 12 млн установок малої розподіленої генерації загальною встановленою потужністю понад 220 ГВт, а темпи приросту складають в середньому 5 ГВт на рік. У цілому ряді промислово розвинутих країн (ЄС, США, Австралія) останнім часом прийняті концептуальні документи щодо розвитку галузі з посиленим акцентом на малу розподілену енергетику. У Європі це - Директива ЄС 2004/8/ЕС від 11.02.2004 "про розвиток когенерації на основі корисного тепла на внутрішньому енергетичному ринку", у США (Каліфорнія) – План Розвитку Розподіленої генерації; а Австралії - Програма з реформування енергетики.

Основні аспекти децентралізованої генерації в Європі:

1. Відновлювані джерела енергії: Більшість децентралізованих енергетичних установок в Європі базується на відновлюваних джерелах, таких як сонячна, вітрова, біомаса та мала гідроенергетика. Це дозволяє знизити викиди CO2 і сприяє досягненню кліматичних цілей ЄС.

2. Енергетичні кооперативи та громади: Громади та локальні кооперативи відіграють значну роль у децентралізованій генерації. Вони можуть інвестувати в місцеві проекти, створюючи власні джерела енергії і зменшуючи залежність від великих енергетичних компаній.

3. Інтеграція з мережею: Децентралізована генерація потребує ефективної інтеграції з загальною електромережею. Це вимагає розвитку інтелектуальних мереж (smart grids), які дозволяють гнучке управління потоками енергії та забезпечення стабільності мережі.

4. Регуляторні рамки: Європейський Союз активно підтримує децентралізовану генерацію через різноманітні регуляторні ініціативи та програми фінансування. Це включає, наприклад, Директиву про відновлювані джерела енергії (RED II) та ініціативи щодо розвитку енергетичних громад.

5. Переваги для економіки та суспільства: Децентралізована генерація сприяє розвитку місцевої економіки, створює нові робочі місця та зменшує енергетичну бідність. Вона також підвищує енергетичну безпеку, зменшуючи залежність від імпорту енергії.

Основні виклики, пов»язані із впровадженням децентралізованої генерації:

• Інвестиції: Впровадження децентралізованих енергетичних систем потребує значних початкових інвестицій.

• Інфраструктура: Необхідно оновлення та адаптація існуючої інфраструктури для підтримки нових джерел енергії.
• Технічна складність: Інтеграція великої кількості малих генераторів в мережу вимагає вдосконалених технічних рішень.

Що зроблено в Україні?

До початку повномасштабного вторгнення Україна здійснювала окремі кроки для стимулювання чистих джерел енергії (хоча впровадження «зеленого тарифу»  в національній реалізації зіграло більш негативну роль для економіки, надавши невиправдані преференції кільком великим гравцям ринку). З початку війни Уряд заявляв про необхідність підтримки децентралізованої генерації, але практичних кроків не здійснював. І лише після руйнувань генераційних потужностей у 2024 році,  розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 липня 2024 р. No 713-р було прийнято Стратегію розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року.

Відповідно до Стратегії, досягнення цілей державної політики щодо розвитку розподіленої генерації здійснюватиметься трьома етапами. 

На першому етапі (до кінця 2024 року) передбачається:

• вжиття невідкладних заходів щодо швидкого будівництва та/або розміщення максимально можливих обсягів встановленої потужності об’єктів розподіленої генерації та досягнення до 1 ГВт додаткових генеруючих потужностей в рамках реалізації проектів суб’єктами господарювання різних форм власності за рахунок програм міжнародної технічної допомоги;
• реалізація державних програм підтримки для встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії населенням у домогосподарствах, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами;
• реалізація проектів із встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії в громадських та адміністративних будівлях (заклади охорони здоров’я, заклади освіти тощо); 
• проведення пілотних аукціонів з розподілу квоти підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; 
• створення сприятливих умов для забезпечення ефективної роботи розподіленої генерації та установок зберігання енергії як учасників на різних сегментах ринку електричної енергії, зокрема як надавачів послуг з балансування та інших допоміжних послуг;
• розроблення та створення ефективних фінансових механізмів щодо фінансування проектів розподіленої генерації та установок зберігання енергії;
• проведення оперативної модернізації мережевої інфраструктури в рамках приєднання нової розподіленої генерації з підвищенням рівня контролю за режимами роботи розподільчої мережі, обліку, автоматизації та управління відповідно до мети Стратегії;
• створення сприятливих умов для використання скидної теплової енергії

На другому етапі (до кінця 2026 року) передбачається:

• будівництво та/або розміщення об’єктів розподіленої генерації та досягнення до 4 ГВт додаткових генеруючих потужностей;
• продовження реалізації та розширення державних програм підтримки для встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії населенням у домогосподарствах, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово- будівельними кооперативами;
• масштабування проектів із встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії в громадських та адміністративних будівлях (заклади охорони здоров’я, заклади освіти тощо);
• створення необхідної законодавчої бази для розвитку об’єктів відновлюваної енергетики та/або установок зберігання енергії в рамках громадських енергетичних об’єднань та спільнот споживачів відновлюваної енергії відповідно до положень статті 16 Директиви (ЄС) 2019/944 Європейського Парламенту і Ради від 5 червня 2019 р. про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та внесення змін до Директиви 2012/27/ЄС та статті 22 Директиви (ЄС) 2018/2001 Європейського Парламенту і Ради від 11 грудня 2018 р. про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел;
• прийняття рішень щодо обов’язкового встановлення сонячних електростанцій разом з установками зберігання енергії на будівлях відповідно до положень частини третьої статті 10 Директиви (ЄС) 2024/1275 Європейського Парламенту і Ради від 24 квітня 2024 р. про енергетичну ефективність будівель;
• прискорена реновація і автоматизація розподільних електричних мереж у найбільш пріоритетних ділянках, енерговузлах, районах; утворення високоавтоматизованих, керованих і прогнозованих мікромереж;
•  повна імплементація положень законодавства ЄС в частині розвитку розподіленої генерації та відновлюваних джерел енергії;
• визначення пріоритетних зон розвитку відновлюваної енергетики, зон розвитку мережевої інфраструктури та установок зберігання енергії. 
  Третій етап повинен розпочатися з 2027 року, він передбачає масштабний перехід до децентралізованої генерації.

Враховуючи особливості технологічного процесу та наявні  виклики, задеклароваі цілі в 1 ГВт додаткових потужностей, принаймні, на першому етапі, виглядають нереалістичними. Цю думку також підтримують експерти, опитування яких здійснювала Економічна Правда. Не зважаючи на те, міжнародними донорами було передано енергетичне обладнання (наприклад, лише проєкт USAID  «Енергетична безпека України» закупив 91когенераційну установку для 32 міст України та двох університетів, щоб забезпечити стабільне теплопостачання для понад 1 млн. мешканців багатоквартирних будинків та близько 1000 соціальних об'єктів), у 2024 році значною мірою було спрощено процедури підключення об»єктів розподіленої генерації до мереж, запроваджено пільгові кредити для бізнесу та  ОСББ (які насправді не настільки доступними, як задекларовано), безвідсоткові кредити для населення, проведено перші пільгові аукціони НЕК «Укренерго» та укладено перші п»ятирічні контракти з інвесторами на купівлю електричної енергії, цієї зими можливо реалізувати лише кілька невеликих «пілотних» проєктів.

Проте, це не означає, що задекларований напрямок є направильним.

Що саме потрібно побудувати?

За оцінками НЕК «Укренерго», для відновлення генеруючих потужностей та забезпечення громадян стабільним енергопостачанням необхідно щонайменше 15 ГВт нових генеруючих потужностей. Щонайменше 11,6 ГВт з цього обсягу (3,3 ГВт маневреної генерації, 4,5 вітрової генерації та 3,8 сонячної генерації) можуть бути побудовані з використанням підходу децентралізованої генерації. Для цього необхідно залучити 12,8 млрд. євро інвестицій.

Розглянемо більш детально основні види об»єктів розподіленої генерації та необхідних обсяг залучення ресурсів. У даному дослідженні використані розрахунки та інфографіку від НЕК «Укренерго», які були презентовані під час конференції «Децентралізована генерація: нові можливості для бізнесу та громад» 8 вересня 2024 року.
Основними видами об’єктів електроенергетики, використання яких є доцільним для створення систем розподіленої генерації та розв’язання проблеми недостатності генеруючих потужностей в об’єднаній енергетичній системі України є електроустановки, які забезпечують гарантовану видачу доступної потужності та використовують природний газ як паливо, а також об’єкти відновлюваної енергетики та установки зберігання енергії. 

Об’єкти, які забезпечують гарантовану видачу доступної потужності та використовують природний газ як паливо: 

газотурбінна установка — призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка має такі характеристики: 

• є керованою (диспетчеризованою), тобто забезпечує гарантовану видачу потужності за командою диспетчера/оператора установки протягом визначеного часу;

• є гнучкою, тобто має широкий діапазон регулювання потужності (близько 60 відсотків встановленої потужності) та швидкість виходу на номінальну потужність протягом 15 хвилин з “холодного” старту;

• має короткий строк будівництва та введення в експлуатацію (до одного року);

• є орієнтованою на паливо власного видобутку (природний газ) та доцільною з огляду на поточні цінові показники на природний газ та електричну енергію;

• має вищий, ніж на пиловугільних і газомазутних блоках вітчизняних теплоелектростанцій та теплоелектроцентралей електричний коефіцієнт корисної дії — до 40 відсотків для класичних газотурбінних установок простого (відкритого) циклу та до 60 відсотків для установок комбінованого циклу (з котлом-утилізатором та паровою турбіною). У разі застосування когенерації загальний коефіцієнт корисної дії такої установки може досягати 90 відсотків; 

газопоршнева установка — призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка має схожі з газотурбінними установками характеристики. Водночас у разі модульної реалізації установки діапазон регулювання становить до 90 відсотків номінальної потужності, час виходу на номінальну потужність з “холодного” старту до 5 хвилин, а електричний коефіцієнт корисної дії – до 50 відсотків; 

когенераційна установка — електроустановка, призначена для комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, яка є керованою, економічною, сталою у довгостроковій перспективі, швидкою у будівництві та введенні в експлуатацію та гарантовано може брати участь у покритті графіка навантаження електричної та теплової енергії у необхідний час. 

За оцінками НЕК «Укренерго», для проєкту такої установки потужністю 5МВт необхідні інвестиції 5-6 млн євро, період окупності складе 1-2 роки. Вкладені кошти інвестор зможе повернути через 3-4 роки завдяки продажу електроенергії на ринку та надаючи послугу із забезпечення резервування.

Використання відновлюваних газів, зокрема біометану, як палива замість природного газу в майбутньому дасть змогу класифікувати виробництво електричної енергії на газопоршневих та газотурбінних установках, зокрема когенераційних, як виробництво електричної енергії з відновлюваних джерел енергії, що сприятиме загальній декарбонізації енергосистеми. Проте, перехід на біопаливо вимагатиме додаткового часу та зусиль.

Об’єкти відновлюваної енергетики: 

вітрова електростанція — призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є економічною, екологічною та надійною в довготривалій перспективі. У кліматичних умовах України коефіцієнт використання встановленої потужності вітрових електростанцій у зимовий період більш ніж вдвічі перевищує аналогічний показник літнього періоду. Це дає змогу масштабувати проекти вітрових електростанцій для покриття зростаючого зимового попиту на електричну енергію. Водночас вітрові електростанції мають негарантований графік виробництва електричної енергії, який залежить від пори року та погодних умов, а саме від швидкості вітру, що потребує наявності в енергосистемі додаткових потужностей маневрової генерації та/або ємності установок зберігання енергії. Також вітрові електростанції мають тривалий строк будівництва та введення в експлуатацію, що становить два—три роки; 

За оцінками НЕК «Укренерго», для проєкту такої електростанції потужністю 50 МВт необхідні інвестиції 38  млн євро, період будівництва складе 1-2 роки. Вкладені кошти інвестор зможе повернути через 3 роки завдяки продажу електроенергії на ринку.

сонячна електростанція — призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є економічною, екологічною, має короткий строк будівництва та введення в експлуатацію. Водночас сонячні електростанції мають негарантований графік виробництва електричної енергії, який залежить від рівня сонячної інсоляції, яка має добову та річну періодичність. При цьому середньодобові обсяги виробництва електричної енергії у зимовий період значно (шестикратно) нижчі за аналогічні показники у період літнього максимуму сонячної інсоляції. Стрімке зростання потужностей сонячних електростанцій без впровадження систем управління попитом та/або установок зберігання енергії призводить до формування профіцитів електричної енергії у денні години весняно-літнього періоду. У зв’язку з цим будівництво нових сонячних електростанцій має здійснюватися одночасно з будівництвом установок зберігання енергії, маневрової генерації та вітрових електростанцій для формування оптимальної структури генеруючих потужностей з метою покриття попиту на електричну енергію протягом року; 

За оцінками НЕК «Укренерго», для проєкту такої установки потужністю 10 МВт необхідні інвестиції 4,3 млн євро, період будівництва складе до 1 року. Вкладені кошти інвестор зможе повернути через 4 роки завдяки продажу електроенергії на ринку.

біоенергетична електростанція — призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є керованою, екологічною, надійною в довготривалій перспективі та гарантовано може брати участь у покритті графіка навантаження електричної енергії, а в разі застосування когенерації і теплової енергії — у необхідний час. Водночас має тривалий строк будівництва та введення в експлуатацію, що становить два — три роки, та залежить від наявності, вартості та логістики постачання сировини, що впливає на собівартість виробництва електричної енергії; 

За оцінками НЕК «Укренерго», для проєкту такої електростанції потужністю 10 МВт необхідні інвестиції 20-25 млн євро, період будівництва складе 1-3 роки. Вкладені кошти інвестор зможе повернути через 3-4 роки завдяки продажу електроенергії на ринку та надаючи послугу із забезпечення резервування або ж продажу електроенергії та теплової енергії на ринку.

мала гідроелектростанція — призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є керованою, екологічною, сталою у довгостроковій перспективі та гарантовано може брати участь у покритті графіку навантаження у необхідний час. Водночас має тривалий строк будівництва та введення в експлуатацію, високу собівартість, а обсяг виробництва електроенергії залежить від водності річок. 

За оцінками НЕК «Укренерго», для проєкту такої установки потужністю 10 МВт необхідні інвестиції 9 млн євро, період о будівництва триватиме до одного року. Вкладені кошти інвестор зможе повернути через 3 роки завдяки продажу електроенергії на ринку та надаючи послугу із забезпечення резервування.

У серпні цього року оператор системи передачі НЕК «Укренерго» провів два довгострокові аукціону на закупівлю допоміжних послуг на 5 років. Головною метою було стимулювання інвестицій у балансуючі потужності для української системи. Вже у жовтні 2025-го року мають запрацювати перші обʼєкти переможців цих двох аукціонів. Так, 15 серпня  у результаті довгострокового спеціального аукціону на закупівлю резервів підтримки частоти (РПЧ) на 5 років була куплена вся необхідна для цього виду резервів потреба – 99 МВт. За результатами аукціону, переможцями стали 13 компаній. За тиждень «Укренерго» провело ще один спеціальний аукціон з придбання допоміжних послуг для балансування енергетичної системи. У четвер, 22 серпня, оператор системи передачі закупив послуги з надання автоматичного резерву відновлення частоти (аРВЧ), також за п’ятирічним контрактом. Повністю закупити усі потреби оператору системи передачі не вдалось. На послугу з розвантаження було куплено 240 МВт резервів, 41% від потреби, а на симетричний резерв – 260 МВт, тобто 62%. Переможцями стали 35 компаній.

Проте, чи буде вчасно оператор системи передачі здійснювати розрахунки  - залишається великим питанням. І скільки інвесторів буде готово взяти участь в наступних аукціонах. Особливо, в умовах турбулентності і скандальним звільненням керівника «Укренерго». Згідно даних, опублікованих «Гарантованим покупцем», станом на 1 серпня рівень розрахунків з виробниками з ВДЕ за «зеленим» тарифом за 2024 р. склав 61,6%. Існують об»єктивні побоювання, що  побідна ситуація може бути і з переможцями аукціонів.

Окрім того, аукціони не є панацеєю та єдиним інструментом стимулювання розподіленої генерації.

Сеnter for Human Capital результатами польових досліджень та круглого столу із ключовими стейкхолдерами, сформував такі основні регуляторні бар'єри на шляху децентралізованої генерації:

1. Неспроможність місцевих суб'єктів розробляти проекти, будувати та обслуговувати об'єкти та забезпечувати прибуток на ринку
2. Складність у створенні успішних державно-приватних партнерств
3. Нездатність малих та середніх проектів отримати фінансування від МФО
4. Відсутність ефективного страхування від військових та політичних ризиків
5. Валютний контроль та банківські обмеження перешкоджають  поверненню вкладень міжнародними інвесторами
6. Система ПСО на ринку електроенергії та надмірне регулювання, що призвело до боргової кризи.

Для подолання цих бар»єрів варто зробити наступні кроки:

• Надання підтримки та практичної допомоги у розробці проектів органам місцевого самоврядування, малим бізнесам та ОСББ у розробці проєктів;
• Забезпечення страхування від воєнних ризиків;
• Забезпечення справді доступного фінансування для малих бізнесів та ОСББ в рамках програми пільгового кредитування «5-7-9» (станом на сьогодні ці кредити значно дорожчі);
• Спрощення валютного контролю;
• Реформа системи державно-приватного партнерства;
• Скасування ПСО на ринках газу та електроенергії (у короткотерміновому періоді – вирішення питання боргових зобов»язань).

Окремим завданням є широка інформаційно-роз»яснювальна кампанія для населення, навчальні програми для ОСББ, управителів, малого бізнесу, органів місцевого самоврядування, підготовка необхідного персоналу  для реалізації проєктів з розподіленої генерації. Але основне – довіра та партнерство між владою, бізнесом та громадою.

Громадська організація «Київський міський осередок Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа ОПОРА» створила цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення України”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win