Експертний блог Тетяни Махрінської
Сьогодні кожен з нас хоче закінчення війни та повернення того щасливого життя «до війни», кожен з нас мріє та хоче після перемоги відновити всі зруйновані міста. А особисто я та мешканці зруйнованого будинку на вул. Жилянській міста Києва мріємо і хочемо відбудови свого будинку та хочемо додому. Але як не просто дається боротьба з владою міста, яким війна допомагає легко отримати землю під забудову в центрі міста і викидає людей з власних домівок.
Про це хочу розповісти, а можливо і вберегти інших людей від таких важких ситуацій.
Початок історії:
17 жовтня 2022 року в наш історичний будинок на Жилянській, 116 А, в центрі м. Києва влучив рашистський дрон-шахід. Отримавши руйнування 4-х квартир, будинок вистояв, але на жаль втратив 5-х своїх мешканців. Рятувальні роботи ще не закінчились, а київський міський голова Віталій Кличко заявив, що будинок не будуть відновлювати, а мешканцям нібито наддадуть тимчасове житло у готелях або гуртожитках. Та ці слова так і залишились словами на камеру, мешканці залишились сам на сам з своїми проблемами. Так ми опинились в перші ж хвилини свого шоку від трагедії ще й в центрі корупції та будівельній схемі легкого отримання землі для забудовників.
Історія будинку:
Наш чотириповерховий цегляний будинок з напівпідвальними приміщеннями є пам’яткою архітектури без охоронного номеру.
"Цей будинок був споруджений наприкінці 19 століття. На замовлення досить відомого Київського підприємця Йосифа Ісаковича. Він належав до купців першої гільдії. Можна зараз так провести аналогію, що це людина з першої 20-ки українського "Форбса". Вона виконана у класичному київському стилі. Це так званий цегляний стиль. З елементами неоготики", ‒ додав пам'яткоохоронець Дмитро Перов, експерт "Центру розвитку міст" .
Відновлення будинку можливе:
Активісти з ГО "Мапа реновації" показали, що зруйновано лише частину будинку (а саме 4 квартири, та перший поверх цілий) і такий об'єкт можна відновити.
"У тій самій Варшаві або Дрездені, коли після війни від історичних будівель лишалися лише фасади чи лише арка, ‒ це все відновлювалося по старих кресленнях і старих фотографіях", ‒ запевнив пам'яткоохоронець, експерт "Центру розвитку міст" Дмитро Перов.
За відновлення будинку виступили не тільки памʼяткоохоронні організації, а й мешканці міста. Вже на наступний день після влучання дрона, дослідник архітектури Києва Семен Широчин зареєстрував петицію до Київради з вимогою зберегти будинок. «Використовуючи як зразок ліву частину будинку, можна знайти всі необхідні деталі та відновити будинок», – йшлося в тексті звернення. Менше ніж за тиждень вона набрала необхідні голоси. У відповідь на петицію міський голова Віталій Кличко повторив те, що казав від початку: будинок відновленню не підлягає.
«Попереднє обстеження стану будівельних конструкцій, інженерних систем та об’єкта в цілому виявило руйнування, пошкодження та дефекти, що знижують міцність, стійкість і жорсткість будівельних конструкцій, а також експлуатаційні показники інженерних мереж і систем об’єкта», – зазначив він.
Але «висновки фахівців», на які посилався міський голова – це звіт комунального підприємства «Київекспертиза». У висновку вказано, що будинок відновленню не підлягає. Утім, зазначено, що це обстеження було попереднім.
Цікаво, що звіт було складено 17 жовтня, тобто в той самий день, коли сталася трагедія, але пожежники закінчили свою роботу в 18-00, то виходить, що фахівці з експертної організації працювали вночі і в комендантську годину?.
Спочатку в КМДА запропонували нам два варіанти: грошову компенсацію або квартири на вулиці Поліській за Червоним Хутором, так як тільки вони є на балансі міста, поруч з танковим заводом. Грошову компенсацію мали прораховувати по вартості житла на момент «прильоту». Кожного мешканця викликали окремо в департамент будівництва та архітектури та вмовляли погоджуватись на отримання квартири на вул. Поліській. Декілька мешканців поїхали подивитися квартири на вул. Поліській і були здивовані інформацією від ріелтора, який розповів що ці квартири для «атошників». Виявилось, що якби мешканці погодились, планувалося провести пару сесій і зробити цільове переведення , тобто забрати у одних людей і надати іншим. Також виявилось, наприклад, якщо у людини була 2-х кімнатна квартира 60 кв. м, а в будинку на Поліській є лише 45 чи 43, то різницю ніхто не виплатить. І це все мало пройти по договору міни, на що наші юристи сказали, що це повна фігня.
Згодом КМДА від надання компенсації відмовилися, а на квартири ніхто не погодився з нас, тож врешті решт ми зрозуміли, що конкретики від влади не буде, і вирішили створити ОСББ для самостійного пошуку шляхів відновлення свого будинку. Створення давалось важко, так як були блокування та «підводні камені» звідусіль, та ми таки створили!!
Далі ми почали шукати державну компанію, яка зробить нам технічний звіт по будинку, домовились з ДП «Київпроектбуд».
Далі були заяви в інтерв’ю від першого заступника голови КМДА Поворозника М.Ю, що на місці будинку буде сквер. За його словами, це старий будинок, де є дерев’яні перекриття, відновити його не вдасться. Зауважимо, що в нашому будинку не дерев’яні перекриття і цікаво, що за спеціалісти з такими компетенціями ухвалюють рішення поспіхом без діалогу з мешканцями? Всі ці надмірні зусилля та бажання, прикриваючись війною забрати у людей навіть саму можливість самостійно відбудувати житло наводить на думку, що можливо хтось вводить в оману керівництво міста заради чиїхось бізнес інтересів? На офіційний запит від ОСББ чи дійсно буде сквер чи це тільки прикриття?, нам відповів Департамент будівництва та архітектури, що чи буде сквер чи ні, ще не вирішено.
Далі була наша боротьба з бомжами, які поселились в будинку та розтягували всі наші речі. Виклики поліції, та заварювання все решітками, щоб не оселились бомжі назавжди.
Нарешті нам вдалось отримати експертизу та рекомендації щодо відбудови від ДП» Київпроектбуд», її результат – будинок підлягає відбудові, що протиричыть технічному звіту «Київекспертизи». Окрім, експертизи, державне підприємство також запропонувало конкретні рішення з реконструкції нашого пошкодженого будинку. Ми зраділи, думали, що місто нас почує та відбудує історичну будівлю.
Ми написали звернення до мера міста та до президента, з проханням відбудувати частину будинку, де є пошкодження.
На звернення відреагував заступник голови КМДА Непоп В.І. але публічно:
Мешканці 120—річного будинку на вулиці Жилянській у Києві, пошкодженого російським дроном у жовтні 2022—го, можуть отримати компенсацію розміром від 3 до 8 мільйонів гривень, якщо будівля не підлягатиме відновленню. Про це повідомляє Київська міська державна адміністрація.
Так, компенсація за знищене житло може становити орієнтовно від 3 млн грн за квартиру площею 32,6 квадратного метра й до 8,3 млн грн за квартиру площею 103,3 м².
Але чи зможуть власники розраховувати на таку компенсацію, стане зрозуміло після додаткового — інструментального — обстеження будинку, пояснив заступник голови КМДА Вячеслав Непоп.
За його словами, технічне обстеження будинку, яке ініціювали мешканці, проводилося візуальним та аналітичним способами.
Натомість місто вирішило провести основне обстеження конструкцій будинку із залученням фахівців організацій, які мають відповідне спеціальне обладнання, додав Непоп.
«Коли ми отримаємо результати обстеження, то зможемо повернутися до питання компенсації. І якщо повторна експертиза визнає будинок таким, що не підлягає відновленню, ми розглядатимемо заяви про компенсацію за знищене нерухоме майно», — пояснив заступник голови КМДА.
Він також додав, що після трагедії місто пропонувало мешканцям тимчасове житло для переселення. А втім, жоден із власників не скористався пропозицією.
Крім того, Непоп зазначив, що відповідно до постанови уряду місто отримало можливість розглядати заяви на компенсацію за знищене майно з 15 серпня 2023 року.
Подати заяву на отримання компенсації власники зруйнованого житла можуть через «Єдиний державний вебпортал електронних послуг» (послуга «єВідновлення» в застосунку «Дія») або ЦНАП, орган соціального захисту чи нотаріус.
Після цього у вересні 2023 року КМДА призначили нову експертизу. І вгадайте, хто робив цю експертизу? Не вгадали)
ТОВ «БК Моноліт сталь» експерт Глітін О.Б., можна сказати відразу, що це є компанія від заступника міського голови, тобто експертиза не може бути правдиво-незалежною, нажаль(
Навіть не хочу вже розповідати, про те, які погрози були, якщо не відкриємо будинок і не дозволимо експерту подивитись на фронт робіт(
Але висновок цієї 3-ї експертизи теж показав тільки те, що потрібно провести ще одне інструментальне до обстеження, а про знесення будинку в експертизі нічого немає.
Нагадаю, що всім завідує В’ячеслав Непоп — це заступник Київської міського голови, він очолює комісію з Євідновлення. Він є головою комісії, яка визначає і надає виплати мешканцям пошкодженої ділянки. Він продовжує, по суті, контролювати, і є керівником комунального підприємства Житлобудінвест».
Ця боротьба дуже виснажує, обурює, особливо, коли департамент будівництва обдзвонює мешканців поквартирно, та поодиночно викликає до себе, там вмовляє на погодження на житловий сертифікат, якщо погано піддається людина, то маніпулюють і залякують, що нічого не отримаєте і підсовують підписувати документ про добровільну згоду на знос будинку, а підписання добровільної згоди на знос будівлі і не дає права на житловий сертифікат. Ми за ці майже 2 роки втомились битись за своє, а тут ще й намагаються нас агресувати між собою, тому що владі ж віримо, вона не може намагатись нас просто так вигнати з свого дому та ще й здихатись нас без компенсації, за яку можна купити собі нове таке ж саме житло в цьому ж районі, в центрі міста.
Всі будинки в Києві відбудовані, чому наш маленький будинок на 16 квартир КМДА не хоче відбудовувати, хоч кошти на відбудову виділені були і є. Через клаптик землі в центрі міста, де можна збудувати висотку? Навіть якщо є в планах забудова висотки, тоді чому не домовитись з нами і дати квартири на тих же поверхах і в тих же квадратах, що є зараз? Чому немає нормального діалогу влади з мешканцями? Чому йде така неповага до людей, що потрапили в складну ситуацію, втративши рідних, та ще й мають виборювати своє власне житло? Чому все вирішується тільки схемами, як вкрасти, як викинути людей з власного житла?
Вічно так не буде, бо тоді за що, за кого воюють та віддають життя наші брати, чоловіки? Якщо в нас і в нашій країні йде і друга війна за своє власне житло?
Мій експертний висновок такий:
Я почала вести блог будучи Головою ОСББ свого пошкодженого будинку, будучи постійно в інформаційному просторі та в боротьбі за повернення до своєї квартири. Я не розглядаю його як бізнес, я хочу вберегти інших від подібної історії, як мій будинок.
Я за людей та за розумний розвиток і відбудову нашої країни без корупції і без крадіжок.
Як можна говорити про майбутнє України, про відбудову України, про відбудову міст, якщо не враховувати саме головне– людей, вони мають бути на першому місці. Зараз ми стикаємось з основною проблемою, мабуть глобальною – міське планування тримається ідеї – розділяти простір на різні зони, типу тут ти живеш, тут ти працюєш, тут ти відпочиваєш, тут ти робиш закупки. І наслідком цього розділення стали «висотки», що стоять на короткій відстані один від одної.
Але таке міське планування, цей такий собі модернізм призвів до того, що архітектори почали змагатися один з одним у тому, хто проявить більше фантазії. А ми стали запам’ятовувати міста за декількома незвичними будівлями, а не за просторами, призначеними для людей, – бо вони фактично зникли. Люди змушені задовольнятися залишками простору, який зайняли будівлі.
Ми забуваємо вже, наскільки зручним може бути простір, та якими комфортними можуть бути міста. Будинки будують дуже високими, і ти визираєш з вікна і не можеш побачити свою дитину, що грається на дитячому майданчику. Щоб відчувати себе частиною міста, треба жити не вище 5-го поверху, все що вище , то вже частина повітряного простору, а не міського. Звісно, ви мені скажете, що людина адаптується до всього, але це не так. І війна за свій будинок мені це доказала. Я зрозуміла і вважаю, що життя між будівлями так само важливе, як і всередині будинків. Тому потрібно, щоб для планувальників міста, архітекторів, будівельників, люди стали видимими, щоб вони зрозуміли, що життя між будинками так само важливе, як і всередині будинків, щоб зрозуміли, що форма, поверховість, історична цінність будинку, все це впливає на якість життя і місто робиться кращим для людей.
І зараз в нас є шанс покращити життя людей, а саме у відбудові зруйнованих міст зводити будинки меншої висотності серед висоток або будувати цілі квартали такі. Візьміть наприклад, Харківський масив міста Києва і нашу Жилянську вулицю, на масиві аж важко дихати і не зовсім комфортно через цілі вулиці висоток. А на Жилянській, наче вдома на дивані, затишно, легко дихається, тому що немає такої кількості висоток.
І так, я за розвиток місцевого самоврядування, громад та усвідомленість того, що таке історія будинку та цінність архітектурних споруд, хочеться щоб все працювало бездоганно, а кожне місто мало свої особливості архітектури та управління і вони були захищені. Зараз мені шкода, що люди, які мають гроші, які при владі, вважають, що у них є право вирішувати за всіх нас так як їм заманеться, в випадку з нашим будинком, вони собі вирішили, що є ласий шматочок землі в центрі і можна у нас відбирати власність і щось побудувати високе та набити собі кишені( і пофіг на закон та на людей. Але ж має бути, як у ЄС все законно та чинно, там люди знають, що захищені.
Давайте повернемось трішки назад, з початком повномасштабного вторгнення рф, ми всі допомагали один одному, донатили на ЗСУ, активно допомагали з відбудовою та ремонтами пошкоджених будівель, закордонні делегації прибували майже кожного тижня та ініціювали свою допомогу.
На сьогодні я не бачу великої активності, а навпаки кількість ініціатив з відбудови України зменшилася, багато людей, які були налаштовані вкладати свої кошти в архітектурні процеси в країні зараз рятують свої сім’ї та бізнеси, можливо впливає недовіра до процесів відбудови і завищені ціни, а можливо банальне усвідомлення того, що війна надовго і який сенс зараз робити цей вклад в економіку країни.
І третє - я за те, що кожне місто може створювати свої правила і умови, які вважають за потрібне для реалізації відбудови. Зараз ми маємо вдосталь часу для роздумів, що і як відбудувати, так як основна відбудова буде після війни. Я перечитала та передивилась відбудови міст після Другої світової і мене вразили будинки Варшави, все відтворили, як і було. Тому наприклад, вже зараз можна планувати, роздумувати про Бахмут, Маріуполь щодо відбудови, залучати до роздумів мешканців міста (створивши комісію фахівців з самих мешканців). Тоді в людей буде бажання і повертатись в України, і в свої міста, і допомагати.
Я свято вірю, що після війни буде краще, ми майже вступили в ЄС, сподіваюсь зможемо вивчити та ухвалити європейські закони, а головне навчимось керуватись законом про розвиток місцевого самоврядування та демократії.
Тож роблю висновки, що потрібно для відбудови нашої багатоповерхівки в центрі Києва та й загалом в Україні:
- Маємо об’єднатись, відбудова потребує об’єднання зусиль як держави, так і громадян, так і європейських компаній та і архітектурних компаній. Кожна людина, кожна країна, кожна компанія важливі в цьому процесі.
- Важливо, щоб громадський контроль був присутнім на всіх етапах відновлення України. Це означає, що громадськості потрібно мати можливість бачити, як планують та втілюють проєкти, а також контролювати їх виконання, а також приймати активну участь в контролі.
- Прозорість та доступність інформації, продумати та організувати певну допомогу у контролі за відновленням.
- Щоб повернути життя у зруйновані міста, потрібно відбудовувати не тільки житлові будинки. Необхідні школи, культурні центри, магазини… За чий кошт буде фінансуватися їхня відбудова – це відкрите поки що питання, яке потрібно вже обговорювати і робити пропозиції.
- Відновлення необов’язково має закінчитися у якийсь момент. Це може бути постійний процес покращення України. Зараз той момент, коли можна переосмислити міське планування й вдосконалити його. Аби, зрештою, майбутнє стало кращим за минуле, а Україна перетворилась на одну з найкомфортніших країн для життя.
Висновки висновків))
В українському законодавстві є три поняття – “контроль”, “моніторинг” та “нагляд”
В Україні на зараз немає чіткого, узгодженого державного підходу до організації відбудови, тому системи та механізми контролю не повністю розроблені та впроваджені.
Інституції та законодавчі ініціативи, які залучені до відновлення, переважно обмежені лише моніторингом та звітністю, без можливості реагувати на виявлені проблеми. Також у період воєнного стану припинені деякі державні заходи контролю.
Гроші, призначені для відновлення, використовуються різними фондами, що ускладнює контроль за їх використанням та ефективністю. Тому необхідно посилити інституційну спроможність органів влади, які контролюють використання коштів для відновлення.
Компенсації за збитки громадянам щодо знищеного майна можуть вирішувати спеціальні комісії, але закон не передбачає можливості оскарження їхніх рішень.
У сфері закупівель також змінились правила, що ускладнило контроль за проведенням торгів та здійсненням закупівель.
Таким чином, громадський контроль за відновленням України певною мірою обмежений через недоступність інформації та даних.
Але якщо ми будемо активно братись та вникати в процеси, в нас все вийде і ми знову станемо квітучою та щедрою країною. Поки кожен з нас робить щось корисне, що може - поки буде наша Україна боротись та розвиватись.
Громадська організація «Київський міський осередок Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа ОПОРА» створила цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win