У липні Верховна Рада України прийняла за основу проєкт закону «Про основні засади житлової політики» (реєстр. № 12377).
Цей законопроєкт має стати рамкою оновленої житлової політики на заміну радянському Житловому Кодексу, а конкретні інструменти будуть описані в інших законопроєктах. Основний позитив – проєкт закону «Про основні засади житлової політики» в осяжному майбутньому скасовує безкоштовну приватизацію житла, а також теоретично дозволяє співвласникам у складчину самостійно побудувати багатоквартирний будинок без посередника.
Вже розпочався процес підготовки цього законопроєкту до другого читання. КМО ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА» подала свою пропозицію щодо участі у робочій групі з доопрацювання та підготовки до другого читання зазначеного проєкту закону і вже активно працюємо у цьому напрямку.
Наразі ОПОРА сформувала такі пропозиції:
- З метою правової визначеності, по тексту законопроекту термін «особи» замінити, відповідно до контексту, термінами «власники житла», «наймачі житла», «фізичні особи» (якому і є тотожний термін «особи», як він ужитий у законопроєкті).
- У статті 5 «Житлові права та обов'язки осіб» чітко розділити права і обов’язки власників житла, його наймачів та фізичних осіб, не забезпечених житлом.
- З метою формування оптимальної структури житлового фонду територіальної громади, яким органи місцевого самоврядування зможуть ефективно управляти, у ч. 3
ст. 11 слід відмовитися від жорсткої заборони відчуження житлового фонду територіальної громади, обмеживши таку заборону окремими будівлями. Викласти ч. 3
ст. 11 у такій редакції:
«3. Новостворені будівлі житлового фонду територіальних громад та приміщення в них не підлягають обміну, поділу, передачі в суборенду, використанню для вселення інших осіб без згоди власника, приватизації, продажу та іншому відчуженню, крім випадків, передбачених законом».
Передбачити, що вимоги ч. 2 ст. 14 щодо обліку житлового фонду не поширюються на власників приватного житлового фонду (оскільки такі вимоги у випадку з приватними власниками житла є невиконуваними та позбавлені практичного сенсу).
- У ч. 5 ст. 14 передбачити обов’язковість згоди на перепланування чи зміну призначення житла з боку його власника (а також співвласників багатоквартирного будинку, у випадку таких дій у багатоквартирному будинку):
«5. Виключення житла з житлового фонду, переведення житлових приміщень в нежитлові може здійснюватись виключно зі згоди його власника (а стосовно житла в багатоквартирному будинку - також зі згоди більшості співвласників такого будинку) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за рішеннями органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у разі визнання житла непридатним для проживання або таким, що підлягає знесенню, та в інших випадках визначених законом».
У ч.7 ст. 14 виключити абзац другий, в якому згадується закон, що має регулювати «відносини, пов’язані з управлінням житловим фондом». Сам термін «управління житловим фондом» потребує уточнення. Адже якщо під “управлінням житловим фондом» у цій нормі мається на увазі управління багатоквартирними будинками, то відповідні відносини врегульовані законами України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про житлово-комунальні послуги», і слід прямо посилатися на ці законодавчі акти. Якщо ж мається на увазі здійснення державного управління (реалізація державної політики) у житловій сфері, то, власне, сам законопроєкт цьому і присвячений, і відсилання є некоректним.
З метою правової визначеності, у ст. 25 і по тексту законопроєкту замість терміну «житлово-будівельний кооператив» вжити інший термін, наприклад «товариство забудовників». Така заміна є необхідною з огляду на те, що термін «житлово-будівельний кооператив» використовується чинним законодавством для особливої організаційно-правової форми юридичної особи, яка існувала за законодавством Української РСР, і створення нових юридичних осіб у якій за чинним законодавством не передбачене. Тож нові споживчі товариства, які будуть створюватися згідно з законопроєктом, повинні бути чітко відмежовані від житлово-будівельних кооперативів, що створювалися та діяли за радянським законодавством.
Перелік витрат, які включає плата за соціальне житло, доповнити витратами на управління багатоквартирним будинком та іншими витратами, передбаченими законодавством. Ч.ч. 3 і 5 ст. 27 викласти в такій редакції:
«3. Плата за соціальне житло включає плату за оренду соціального житла, житлово-комунальні послуги, витрати на управління багатоквартирним будинком (для житла, що знаходиться у багатоквартирних будинках) та інші витрати, передбачені законом.
5. Наймачі соціального житла самостійно сплачують житлово-комунальні послуги, витрати на управління багатоквартирним будинком (для житла, що знаходиться у багатоквартирних будинках) та інші витрати, передбачені законом. Надання пільг і субсидій для оплати житлово-комунальних послуг здійснюється відповідно до законодавства».
Створено за підтримки урядів Норвегії та Швеції в межах Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання.