Верховна Рада України ухвалила у другому читанні законопроєкт №12377 «Про основні засади житлової політики» — документ, який без перебільшення можна назвати своєрідною житловою Конституцією.
Це рамковий законопроєкт, який закладає нову логіку житлової політики. Вперше він чітко відповідає на питання, хто і за що відповідає: держава, громади, ринок, іпотека, соціальні програми. І головне — визнає, що шлях до житла не може бути один на всіх, бо життєві ситуації різні.
Українська житлова політика навіть сьогодні, у 2026 році, досі значною мірою регулюється нормами Житлового кодексу Української РСР 1983 року. Це як аварійний будинок який неодноразово «ремонтували» — численними змінами, підпирали новими нормами. Але по суті це все той самий старезний, скрипучий, холодний будинок який залишився в логіці минулої епохи. Аварійний, незручний, але в якому продовжують жити, бо просто не мають альтернативи.
Тепер така альтернатива з’явилася.
«Нарешті депутати зробили важливий крок від минулої епохи в бік сучасної держави, — прокоментувала Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних програм Громадянської мережі ОПОРА. — Ухвалений Закон закриває «лавочку» з безкоштовною приватизацією житла та суттєво змінюють логіку житлової політики — надає реальні інструменти кожній людині вирішити житлове питання — придбати у власність чи в отримати в користування. Це надзвичайно важливе рішення, за яким слідує ряд важливих, давно необхідних змін у житловій сфері».
Прийнятий Закон пропонує не один інструмент, а комплексні рішення. Зокрема цим Законом:
встановлено основні правові, економічні та організаційні засади житлової політики, визначено її принципи, пріоритети та завдання;
врегульовано вимоги до споживчої якості житла, порядок формування та використання державного, комунального і приватного житлових фондів;
унормовано механізми реалізації права на житло, коло осіб, які можуть скористатися державною підтримкою, порядок надання соціального та службового житла, а також умови діяльності операторів доступного і соціального житла;
визначено ключові поняття, зокрема «житло», «житлові фонди», «доступне та соціальне житло», «житло для тимчасового проживання», «оператори доступного і соціального житла», «револьверний фонд» тощо;
встановлено повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлової політики;
запроваджено Єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки будівництва, придбання та оренди житла, револьверні фонди для фінансування житлових програм, інструменти публічно-приватного партнерства у житловому будівництві;
передбачено механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики на державному, регіональному та місцевому рівнях;
визначено, що Житловий кодекс України втрачає чинність.
Прийняття Закону є одним із структурних кроків з реалізації Плану України (Ukraine Facility) та спрямоване на виконання зобов’язань України перед Європейським Союзом у сфері реформування житлової політики, підвищення доступності житла та розвитку ефективних механізмів державної підтримки.
Публікацію створено за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.