У Києві відбувся технічний семінар «Реформування житлової сфери в Україні: забезпечення доступу до належного житла для всіх». Це була нагода зібрати представників влади, громад, міжнародних партнерів та експертів. Учасники чесно говорили про проблеми, які стоять на заваді реформі, і про те, що потрібно робити далі.
Цей воркшоп став черговим підтвердженням того, що ми маємо всі шанси побудувати сучасну систему житлової політики, але тільки якщо відверто визнаємо всі перепони, які є і з соціальним житлом, інклюзивним, проблемною власністю і спільно шукатимемо вихід.
Головні перепони на сьогодні:
- Законодавство. Наші закони про житло застаріли, новий законопроєкт №12377 має шанс стати рамкою, але він потребує підзаконних актів і узгодження з іншими нормами.
- Координація. Державні й донорські програми працюють паралельно, без єдиного центру управління. Це породжує хаос і недовіру, люди губляться, куди подавати документи.
- Ринок підрядників та кадровий дефіцит. Про це говорив, зокрема, Юрій Теліпський,директор КП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації»: середніх і малих компаній, здатних працювати у сфері відновлення, бракує. Тендери складні, гарантій оплати мало. Додамо сюди масовий відтік кадрів за кордон — і маємо критичний розрив.
- Інклюзія. Новобудови часто пристосовані лише частково, а старі будинки взагалі залишаються бар’єрними.
- Фінанси. Гроші на програми витрачені, звітність непрозора, а затримки з виплатами підривають довіру людей.
Соціальне житло: черга, яка не рухається:
Зараз соціального житла майже немає.
Черги для ВПО, ветеранів, сиріт, багатодітних родин – на роки вперед. Часто це старі гуртожитки чи квартири в аварійному стані.
Що потрібно змінити:
- створити державний житловий фонд соціального призначення;
- запустити програму соціальної оренди житла, коли громада чи приватні власники здають квартири за платою, нижчою за ринкову, натомість держава стимулює власників житла через податкові стимули;
- визначити чіткі для вразливих груп та критерії для розподілу житла серед таких груп;
- стимулювати співпрацю з забудовниками — частина квартир у новобудовах має йти під соціальні потреби.
Інклюзивне житло: коли доступність не формальність
Сьогодні інклюзія у житловій сфері здебільшого формальна.
Норма про «5% квартир, пристосованих для людей з інвалідністю» виглядає прогресивно лише на папері, але в реальності її немає.
Людина може потрапити у «квоту», а ліфти, укриття чи подвір’я все одно залишаються недоступними.
Що потрібно змінити:
- створити національну програму адаптації старих будинків;
- запровадити принцип універсального дизайну, щоб було зручно для всіх - людей з інвалідністю, літніх людей, мам з візочками, тимчасово поранених;
- залучати громадські організації до контролю за якістю інклюзивності.
Повернення ВПО
Найбільша цінність для України — це повернення людей додому. А ВПО не повернуться в громади без житла.
Люди потребують зрозумілих програм, реальних компенсацій і можливості отримати дім швидко, а не чекати десятиліттями.
Що потрібно змінити:
- прозора система: хто і коли може отримати компенсацію, кредит чи соціальне житло
- програми для ВПО з ТОТ (тимчасово окупованих територій) мають працювати насамперед
- важливо, щоб держава і громади говорили з людьми: не тільки про квадратні метри, а й про умови для життя — школи, лікарні, роботу.
Що робити вже сьогодні?
- Прийняти законодавчу рамку й одразу переглянути підзаконні акти. Це дозволить зняти розрив між стратегією та практикою.
- Створити єдиний координаційний орган або Нацагентство з житлової політики, яке б інтегрувало державні та донорські програми.
- Розвивати ринок підрядників: спрощені тендери для локальних компаній, програми підтримки середнього бізнесу, авансування контрактів.
- Інвестувати у кадри: профтехосвіта, гранти для молоді, повернення спеціалістів.
- Закріпити стандарт «житла для всіх»: 100% доступності у новобудовах, окремі фонди для модернізації старих будинків.
- Впровадити цифрову прозорість: єдиний електронний кабінет для бенефіціарів і публічні звіти за кожним об’єктом.
Чому це важливо саме зараз
Війна залишила сотні тисяч українців без дому. Для багатьох це шанс не просто відбудувати старе, а створити нову якість життя. Соціальне й інклюзивне житло — це лакмусовий папірець нашої реформи. Якщо ми знову збудуємо лише «картинку для більшості», то втратимо справедливість і довіру.
Справжня відбудова — це коли кожна людина, незалежно від статусу чи стану здоров’я, має доступ до гідного, безпечного і сучасного житла.
Висновок:
Семінар показав: ми вже не на етапі, коли достатньо говорити про проблеми. Суспільство, громади й міжнародні партнери готові до змін. Але без системної роботи держави, єдиної координації й реального залучення людей — реформа залишиться на папері.
Сьогодні ми маємо унікальний шанс не просто відбудувати старе, а створити нову якість життя.
- Житло має бути справедливим (для всіх груп населення).
- Житло має бути доступним (фінансово і фізично).
- Житло має бути гідним (відповідати сучасним стандартам).
Житло — не подарунок і не привілей. Це право кожного українця.
І саме від житлової реформи залежить, чи повернуться ВПО додому, чи залишаться шукати нове життя деінде.
Створено за підтримки урядів Норвегії та Швеції в межах Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання.